Оксана Хиль: про рік роботи Центру надання соціальних послуг

У 2023 році головна соціальна установа нашої громади оновила матеріально технічну базу — від засобів реабілітації для мешканців громади, велосипедів для соціальних робітників і до сучасної автівки, що надає послуги в якості «соціального таксі». Причому обладнання для Центру надання соціальних послуг Решетилівської міської ради закуповувалося не лише коштом міського бюджету. Тут активно залучали допомогу благодійних організацій, грантові кошти. Детальніше про це та про рік роботи установи ми говорили із її директоркою Оксаною Хиль.

— Підсумовуючи рік 2023-ий сухою мовою цифр, чи збільшилася в Центрі кількість людей, яким ви надаєте послуги?

О. Х. Так. Відразу нагадаю, що в Центрі функціонують три відділення — соціальної допомоги вдома, стаціонарного догляду та соціальної роботи. Торік ми надали послуги 809 особам похилого віку, на обліку в Центрі перебували 125 родин, що перебувають у складних життєвих обставинах і де виховуються 327 діток. Наші фахівці супроводжують 7 прийомних сімей та 2 дитячі будинки сімейного типу. До речі, у громаді додався ще один дитячий будинок сімейного типу, він переїхав у Покровське із Харківської області. Побільшало й сімей у складних життєвих обставинах. Наші соціальні робітники торік надавали послуги 452 землякам (проти 425 у 2022 році), з них вдома обслуговували 417 мешканців громади. У цій статистиці — не лише жителі Решетилівської громади, а й вимушено переміщені особи, яких ми теж беремо на обслуговування і які так само отримують послуги безкоштовно. Власне статус ВПО сам по собі вже означає, що родина чи людина потрапила у складні життєві обставини. Багато з них отримують допомогу вдома, обслуговуються у перукаря.

— Оксано Вікторівно, а як із домашнім насиллям? Під час однієї із розмов минулого року ви говорили, що кількість таких випадків у громаді зростає.

О. Х. На жаль, маємо невтішну ситуацію і статистику — кількість таких випадків проти 2022 року зросла майже втричі. У 2023 році до Центру надійшли 82 повідомлення щодо 117 осіб, які постраждали від домашнього насилля.

— Йдеться про фізичне насилля чи й психологічне також? І які головні проблеми такого сплеску агресії в родинах?

О. Х. Великий відсоток саме психологічного насилля. Наприклад, син приїхав, посварився з матір’ю, облаяв її — та викликала поліцію. Вона хотіла налякати сина, аби правоохоронці «повпливали». Проте у поліції фіксують кожен такий виклик як випадок сімейного насилля, виїздять на виклик й далі справу передають до міської ради й до нашого Центру. Наші фахівці ж мають у кожному такому випадку надати людині допомогу й забезпечити соціальний супровід. Тому телефонуємо до них чи їдемо, а вони відмовляються співпрацювати із фахівцями Центру, бо не думали, коли телефонували, що все аж на стільки серйозно. Що ж до причин домашнього насилля, то головна — це алкоголь.

— Цього року мешканців громади, які замовлятимуть «соціальне таксі» обслуговуватиме новеньке авто?

О. Х. Так, його придбали за кошти місцевого бюджету. Міська рада ще у жовтні виділила кошти, провела тендер на закупівлю легкового автомобіля «Рено». Проте платіжка лежала в казначействі аж до грудня, оскільки це так звані закупи третьої черги (в умовах воєнного стану). Але до кінця року таки встигли придбати, оформити і заплатити всі податки. Цей автомобіль відвозить мешканців громади у Полтаву на процедури гемодіалізу, виконує й інші замовлення у рамках соціального таксі.

— Хто може скористатися послугами «соціального таксі»? І на скільки актуальною була ця покупка?

О. Х. Автомобіль був дуже потрібен. До цього функції «соціального таксі» в нас виконував «ВАЗ 2107», яку ми щотижня ремонтували. Чесно кажучи, вже й заморилися її ремонтувати. Хоча авто було доглянуте, зберігалося в гаражі, але проблема полягала в тому, що не було запчастин. З іншого боку авто вже було морально застарілим і зношеним, бо вже стільки років служило вірою і правдою. Щодо послуг «соціального таксі», то ними можуть скористатися мешканці громади, які перебувають на обслуговуванні у Центрі і які написали заяву. Перевезення здійснюється переважно до лікувальних закладів або коли людині потрібно бути особисто присутньою під час оформлення документів у тому ж ЦНАПі. Одна людина може скористатися послугою один раз на місяць, за винятком тих, хто їздить на гемодіаліз до Полтави. Там кількість поїздок залежить від кількості призначених лікарем процедур.

— Торік Центр ще й осучаснив матеріальну базу, отримав у рамках гранту сучасні засоби реабілітації.

О. Х. Грант від «Світла надії» ми виграли разом із відділом економічного розвитку міської ради. У його рамках для Центру придбали засоби технічної реабілітації — візки, палиці, ходунки, спеціалізовані ліжка, костилі. У цей грант також входили велосипеди для соціальних робітників і оргтехніка для працівників установи. Це була не просто благодійна допомога, а повноцінний конкурс проєктів, у якому брали участь громади зі всієї області.

Реабілітаційне обладнання закуповувала благодійна організація й передавала нам по акту. І воно було дуже важливе й потрібне, адже матеріально-технічна база колишнього районного територіального центру, яку ми успадкували, не поновлювалася новими засобами реабілітації взагалі ніколи. Наші попередники отримували ті ж візки після того, як ними покористувалися люди з інвалідністю, які, у своє чергу, отримували ці засоби реабілітації через управління соціального захисту. Оцей весь «брухт» дістався нам — більш-менш якісні засоби складали лише 15% від отриманого. Левова частка візків взагалі була непридатною для користування. По-перше, це широкі вуличні візки, які в двері не проходили й були важкі. Нові візки — сучасні, вони мобільніші, їх можна використовувати і в приміщенні, і надворі. Якістю ми задоволені. Так само й решта придбання — оргтехніка, велосипеди. Сподіваюся, що на найближчі 5 років ми матеріально забезпечені. Цього року матеріально технічна база значно покращилася і це допоможе нам у роботі.

 — Соціальні робітники центру вже апробували новенькі велосипеди?

О.Х. Там, ми видали 25 велосипедів. У Центру на балансі були велосипеди 2006 року закупівлі, також двоколісну техніку придбавали у 2020-21 роках. І от у тій партії, яку купував ще старий терцентр, деяка техніка була просто бракована — проблеми з педалями. Так що поміняли старі велосипеди на нові. У Решетилівці дівчата взяли чотири велосипеди, решта поїхала на села. Не всі роздали, видаватимемо по потребі. Дівчата, які користуються новою технікою, задоволені, говорять, що велосипеди хороші.

— Загалом у грошовому еквіваленті яку допомогу Центр отримав від благодійних організацій і з ким саме співпрацювали торік?

О. Х. У підсумку ми отримали допомоги на 1 мільйон 25 тисяч гривень. Вважаю, що це суттєва підтримка. Бо та ж оргтехніка потрібна й довелося б купувати її коштом міського бюджету. А так маємо економію коштів громади. Намагаємося брати участь у різних проєктах, співпрацювати із різними благодійними організаціями. Знаємо, наприклад, що благодійна організація «ЛЕТС ХЕЛП» співпрацює зі стаціонарними відділенням. Ми до них зверталися з потребами — щодо посуду, постільної білизни. Звісно, все це могли б придати за бюджетні кошти, але якщо можемо отримати допомогу, то чому б цією нагодою не скористатися. Фонд допомагає підопічним стаціонарних відділень на зразок таких, як у нашій громаді працює в Шевченковому. Туди нам придбали посуд, одяг, постільну білизну, ковдри для наших підопічних, які там живуть.

Від Молодіжного благодійного фонду «Ініціатива» отримали три ноутбуки. Спеціалізація цієї організації — робота із сім’ями з дітками. Оргтехніку отримали фахівці, які здійснюють супровід сімей у складних життєвих обставинах, з дітками. Благодійний фонд «Право на захист» передав комплекти постільної білизни, ліхтарі, плиту, зарядну станцію. Ми співпрацюємо із різними обласними організаціями, які, зокрема, проводять навчання для наших спеціалістів. Шукаємо можливості, і грантові зокрема. Без роботи не сидимо. Тим більше, що нація старіє, пенсіонерів у громаді більшає, а відтак — і роботи для нашого Центру.

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA