Людмила Яременко: як розгледіти талант в дитині

Талант потрібно плекати, бо безталанне й так проросте — кажуть в народі. Тому для талановитих і самобутніх важливо знайти свого вчителя. Того, який віритиме у свого учня, захоплюватиметься і навчатиме водночас, і не заганятиме самобутній талант із незвичним, а часом і не сподіваним баченням світу у загальноприйняті шаблони. Як от керівник гуртка декоративно-ужиткового мистецтва «Веселі саморобки», що діє у Решетилівському будинку дитячої та юнацької творчості, Людмила Яременко.

Любов до Решетилівки довела

Творчістю наша героїня сама захоплюється з дитинства. Зауважує, що у роду великих творців не було, але вишивали всі жінки у сім’ї. Рукоділлям займалися не на продаж, для себе. Маленьку Люду вишивати навчила бабуня, тітонька допомогла освоїти в’язання. Проте звичних і традиційних технік для допитливої дівчинки було замало. Тож після закінчення середньої школи у Великій Багачці, поїхала навчатися до Полтави — вступила до педагогічного тоді ще інституту. Факультет обрала не випадковий — загальнотехнічних дисциплін та праці. Зараз зауважує, що альма-матер дала чимало знань щодо технік декоративно-ужиткового мистецтва. А ще в інституті Люда зустріла своє велике кохання — з майбутнім чоловіком вони навчалися на одному факультеті, хоча й на різних курсах. Любов дівчину до Решетилівки довела: після закінчення вишу закохані повернулися на батьківщину до чоловіка — у Колотії. У місцевій школі обоє й працювали до її реорганізації: чоловік — на посаді директора і викладав трудове навчання та фізичну культуру, дружина працювала вчителем початкових класів і викладала декілька годин уроків праці. Ще у 2019 році від Будинку дитячої та юнацької творчості Людмилі Василівні запропонували у рідних Колотіях стати керівником гуртка ужитково-прикладного мистецтва. Коли школу реорганізували, подружжя запросили на роботу до ліцею у Решетилівці. Окрім того, пані Людмила продовжує вести гурток «Веселі саморобки» у БДЮТ.

Родзинка «Веселих саморобок» — картини з пластиліну

Нині під керівництвом Людмили Василівни техніки декоративно-ужиткового мистецтва освоюють 16 діток, вік вихованців — від 5 і до 14 років. Гуртківці займаються двічі на тиждень. Опановують техніки паперопластики, основи кольорознавства, декоративний розпис, аплікацію з фетру, ізонитку та інші. Найулюбленіші техніки дітлахів — скульптура, пластилінографія, живопис. А ще дуже люблять виготовляти тематичні поробки до календарно-обрядових свят.

«Техніки декоративно-ужиткового мистецтва потроху опановуємо всі, — розповідає Людмила Яременко. — На конкурси якраз переважно виготовляємо картини з пластиліну, тому що це наша сильна сторона. Пробуємо робити аплікації з паперу, з фетру, фоамірану — новорічні іграшки, займаємося живописом. У моїй програмі занять на всі ці види технік відведені години. На ліплення стараємося звертати найбільше уваги. Ну а далі дітки самі обирають техніки, які їм найбільше до душі. На конкурси одні малюють, інші ліплять фігурки, хтось — картини».

До слова, вихованці пані Людмили беруть участь у всіх можливих конкурсах — міських, районних регіональних, всеукраїнських. А нещодавно у скарбничку нагород вихованців «Веселих саморобок» додалася й перемога на міжнародному рівні — її виборов Микита Столбцов.

Про вихованців, які бачать світ по-своєму…

Людмила Яременко щиро говорить, що всі її вихованці — талановиті. Проте є серед них і справжній самородок, скарб. Микиту Столбцова у гурток Людмила Василівна сама й привела: розгледіла у вихованця ліцею, коли той ще був у 8-му класі, здібності до ліплення і творчості. Тож на питання про те, чи важко розпізнати талант, досвідчений викладач відповідає просто — його можна упізнати, коли бачиш перші дитячі роботи.

«У Микити, для прикладу, дуже маленькі роботи, мініатюрні, — говорить Людмила Василівна. — Це неймовірна майстерність пальчиків. Робити мініатюри дуже не навчиш — це особливість такої дитини, її талант і майстерність рук. Коли готуємося до якогось конкурсу, я зазвичай націлюю дітей, розповідаю, яку роботу можна зробити і презентувати суддівському журі, допомагаю пропрацювати ідею, проєкт. Але є діти, які говорять: я буду сам думати, я хочу сам, не допомагайте мені. Вони мають власну думку, бо «я художник, я так бачу». Дитину, в якої є уява й фантазія, переінакшити вже не можна, та й не потрібно. Насправді — це безцінно. От і Микита з такої когорти. Він зауважує: «Ви навіть не говоріть, як ви думаєте. Бо я думаю по-своєму».

Пані Людмила зізнається: відразу побачила, що у цього хлопчика бачення і сприйняття світу не таке, як у всіх. Роботи Микити вражають. У них глибокий філософський підтекст. У хлопчика не тривіальне бачення світу — глибоке й символічне. Варто згадати хоча б іграшку свищик, з якою Микита виграв Міжнародний багатожанровий двотуровий фестиваль-конкурсу мистецтв «Миколайські зірки 2023».

«Запропонувала на конкурс робити щось із глини. Бо попередні роботи Микити були з пластиліну, вони займали призові місця, та бачу, що йому краще й цікавіше працювати саме з глиною, — Людмила Яременко розповідає про те, як народжувався задум переможної іграшки, що символізує буття українців.— Усе придумав сам. Дитина — талант. Він фантазує сам, і як він захотів, так вже й буде».

… і діляться теплом маленьких сердець із захисниками

Зараз у Людмили Яременко в гуртку з’явилася ще одна така вихованка зі своєрідним баченням світу — малому філософу всього 5 рочків. Коли брали участь у конкурсі «Різдвяна мрія», наставниця запитала у малої художниці, а що б вона намалювала на цю тему, дівча відповіло: «Я б намалювала багато янголів». — «А навіщо? Чому саме їх хочеш намалювати»? — «А щоб вони оберігали наших воїнів».

«Намалювали ми малюнок, він пішов на конкурс — чекаємо результатів. Хтось, можливо, у свої 5 років просив би цукерки чи іграшки, а в неї доросла різдвяна мрія. Мене здивувала така дитиночка», — зізнається Людмила Василівна.

Для її вихованців творчість — це не лише про розвиток талантів і чудово проведений час після уроків. Малі творці із «Веселих саморобок» залюбки виготовляють подарунки для захисників на фронт. Про це їх навіть зайвий раз просити не потрібно. Дітки у Решетилівці і в рідних Колотіях, де пані Людмила влаштовує майстеркласи для малечі, охоче малюють листівки на фронт.

«Коли ми розмальовували новорічні кульки для воїнів, дітки робили написи від себе. Розуміли, що своєю роботою вони принесуть комусь радість, що на суворому обличчі захисника обов’язково з’явиться посмішка, коли прочитає побажання. Бо хоч у таке свято й не буде вдома, проте точно відчує сердечне тепло, яке вклали дітки у свою роботу. Ми часто виготовляємо листівки для воїнів. Маленькі ручку обведуть, напишуть свої побажання. Намагаємося підтримувати бойовий дух наших захисників. І коли у Колотіях проводять збори допомоги на фронт, завжди туди дитячі листівочки вкладаємо. Дітки розуміють і підтримують, малюють для оборонців залюбки», — зауважує Людмила Яременко.

У вільний від роботи і творчого гуртка час Людмила Яременко… займається творчістю — відвідує у Колотіях хореографічний гурток, який веде Гайдук Марія Юріївна. Колектив називається «Молодички». Якщо відвідуєте благодійні концерти, то точно бачили їхні виступи на сцені в Решетилівці чи в селах громади. Адже чарівні колотіївські панянки разом із колегами з чоловічого колективу «Добродії» активно долучаються до всіх мистецьких ініціатив, коли йдеться про збір коштів на підтримку ЗСУ.

А ще пані Людмила — квітникарка-початківець. Говорить, що квіти дуже любить, проте королева серця і городу — хризантема. Її почала вирощувати нещодавно, проте яскраві осінні красуні вже відвоювали на городі чималу територію. Сусіди, милуючись хризантемами, часом запитують, чому пані Людмила їх не продає. Відповідає, що вирощує їх для душі, а не на продаж. «Перший раз продавала якраз на ярмарку на підтримку ЗСУ, — говорить жінка. — І дуже приємно, що моя праця принесе комусь користь».

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA