Андрій Романов: про грантові «вікна», що відкриваються навіть під час війни

Економіка — це кров країни, особливо тієї, яка воює. Як би не ображалися на словосполучення «економічний фронт», проте він існує. Бо це робочі місця, податки, які йдуть на вирішення нагальних проблем як у громаді, так і на фінансування армії, що нас боронить від орди окупантів. Масштабні державні програми з фінансування великих інфраструктурних проєктів зі зрозумілих причин не працюють вже два роки. Проте для тих, хто шукає можливості, відкриваються інші — грантові вікна можливостей завдяки підтримці України міжнародними компаніями та урядами країн-партнерів. Про те, які гранти вдалося залучити торік, ми говоримо із начальником відділу економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Решетилівської міської ради Андрієм Романовим.

— Якщо підсумовувати минулий 2023 рік, що б ви назвали здобутками свого відділу?

А. Р. По-перше, попри складний рік ми спрацювали з плюсом, маємо аж ніяк не нульові результати. По-друге, вдалими були напрямки роботи, що стосуються підтримки бізнесу та комунальних підприємств. Тобто ми змогли адаптуватися до реалій сьогодення й змінити філософію роботи — перейшли від масштабних інфраструктурних проєктів, що вимагають капітальних вкладень фінансів, до менших, які дають позитивний результат і спрямовані на покращення життя місцевих мешканців. Якщо раніше тримали руку на пульсі так званих проєктів-мільйонників, то зараз переключилися на маленькі, де йдеться про навчання, отримання обладнання та техніки. Якщо брати цифри, то йдеться про 4 мільйони 314 тисяч гривень, які зайшли в громаду завдяки нашій роботі.

— Тобто попри війну торік вдалося залучити додаткові кошти у громаду?

А. Р. Так. Коли писали План соціально-економічного розвитку, а згодом і Стратегію розвитку громади, ми зняли умовні рожеві окуляри. Якщо держава змінює правила гри і вже два роки живе в умовах великої війни, то громада від держави в таких умовах отримає менше підтримки. До того ж, є громади, і в Полтавській області зокрема, які значно постраждали внаслідок війни. На щастя, ми живемо без прильотів, тому допомагати потрібно тим, у кого халепа і хто в реальній скруті. Тому ми самостійно шукаємо грантові програми і подаємо заявки туди, де можна отримати техніку, конкретне обладнання під нагальні потреби. Для прикладу, через секретаріат Кабміну повідомили, що є цікава програма EU4Recovery. Вона, зокрема, має на меті забезпечити ширший доступ до соціальних послуг у громадах. У її рамках Решетилівка отримала обладнання для ЦНАПу. Цим проєктом опікувалася директор ЦНАПу та керуючий справами виконкому міської ради. Наш відділ просто підставив дружнє плече і надав гарантійного листа та звіт по самому проєкту.

— Проте варто нагадати про успішний тандем і співпрацю із Центром надання соціальних послуг, завдяки якій комунальна установа отримала в рамках грантової підтримки сучасне обладнання. Чи не так?

А. Р. Той проєкт фактично розпочинався з навчання для наших фахівців. Зрозуміли: якщо покажемо хороші результати, заявимо про себе, як про надійних партнерів і прогресивну громаду, сподобаємося донору, як відповідальні спеціалісти, зможемо у проєкті пройти далі і потрапити у грантові програми. Ми це зробили і нам дали можливість піднятися на вищий щабель і взяти участь у грантовому відборі. В результаті Міжнародна організація з міграції надала нашій громаді підвищений грант на 917 тисяч гривень. На цей грант насправді спочатку були інші плани, проте вирішили вивчити питання в громаді — спрацювала так звана пряма демократія. Бо мешканці громади під час опитування акцентували увагу саме на соціальних послугах. Взяли до уваги цей момент і працівники Центру надання соціальних послуг для населення разом із директором вийшли на реабілітаційну програму. У її рамках громада й отримала нові сучасні засоби реабілітації, велосипеди для соціальних робітників, оргтехніку для самого Центру.

— Проте такі грантові вікна й можливості для додаткового фінансування потрібно вміти шукати?

А. Р. Звісно, але й під лежачий камінь вода не тече. Для прикладу, у нашому відділі новий рік розпочався з того, що ми заварили чай-каву, проглянули грантові та конкурсні пропозиції на різних ресурсах і в рамках грантової програми з питань забезпечення прав населення подали заявку на фінансування проведення Громадського бюджету 2024 року. Виграємо чи ні — то вже інше питання, але заявка є.

— Громадський бюджет актуальний зараз?

А. Р. Насправді запит на цей конкурс великий. Запитують звичайні мешканці громади, старости заходять із запитанням, коли відновлять конкурс. Доводиться відповідати, щоб зачекали, бо потрібні кошти. От якщо ми отримаємо грант, як це було торік із Громадським шкільним бюджетом, який профінансував DECIDE, то конкурс проведемо. Адже в умовах воєнного стану з бюджету громади на такий проєкт кошти не можемо виділити — це не першочергові потреби. А от за фінансування міжнародних організацій він цілком може відбутися. Тим більше, що завдання Громадського бюджету — тримати людей в тонусі, щоб вони генерували своє бачення вирішення нагальних проблем і голосували. Завдання — знайти проблему, згенерувати ідею і об’єднатися навколо її вирішення.

А щодо пошуку грантових можливостей, то відділ тісно співпрацює із Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної військової адміністрації, Комунальною установою «Агенція регіонального розвитку Полтавської області „Офіс євроінтеграції“». Проте, переважно інформацію щодо грантових можливостей ми знаходимо самостійно. Шукаємо на профільних сайтах, підписуємося на грантонадавачів і стежимо за їхніми оголошеннями. Ну й без інсайдів теж не обходиться — ми отримуємо пропозиції, оскільки заявили про себе, як про активну громаду.

— «Курс на незалежність 2.0». Торік його виграли відразу три виробники — представники Решетилівської громади. Що отримають переможці, а що — громада?

А. Р. Нагадаю, що у 2022 році у конкурсі перемогло садівниче товариство «Мрія». Торік дійсно вже маємо трьох отримувачів гранту. Це відокремлений підрозділ садівничого товариства «Мрія» — завод «Карбон-Рецикл», ТОВ «Ол-Агро-Імпульс» і фермерське господарство «Добра ферма». Вони отримають обладнання та устаткування, кожне — вартістю до 800 тисяч гривень. Окрім того, мають створити нові робочі місця, а 10% від вартості закупленого обладнання мають передати громаді — власною продукцією у рамках благодійної допомоги.

Іван Петрович Дегтяр (садівниче товариство «Мрія». — Авт.) стабільно постачатиме власну продукцію. У випадку «Ол-Агро-Імпульсу» будемо вирішувати більш конкретно, що нам потрібно і що підприємство зможе придбати. «Добра ферма» хоче надати сільськогосподарську продукцію — будемо думати, яку саме й коли, зважаючи на сезонність продукції самого господарства. Сумарно громада отримає протягом 2024 року продукції на 240 тисяч гривень. Торік товариство «Мрія» закрили своє зобов’язання перед громадою двома траншами. При цьому надали продукції більше, ніж повинні були за угодою. Отак працює щасливий релокований бізнес, який підтримує громада. А це нові робочі місця, податки в громаду. Та й Решетилівка тепер — не лише столиця килимарства, в нас ще й виготовляють смачний кетчуп, соки, морси, томатну пасту та аджику.

— Збільшення кількості переможців від громади — це свідчення активності і підтримки бізнесу міською владою?

А. Р. Зокрема. Коли проходило передгрантове навчання, участь у ньому взяли 9 суб’єктів господарської діяльності. П’ятеро подалися на конкурс, міська рада у свою чергу кожному надала гарантійного листа про підтримку та зацікавленість у співпраці. Троє з п’яти виграли — це 60% успішності. З кожним роком, переконаний, таких учасників і переможців буде більше. Тим більше, що цього року буде третя хвиля конкурсу. Ми зацікавлені у співпраці й охоче підставляємо плече. Коли підприємці знаходять щось цікаве, ті ж грантові пропозиції, телефонують чи приходять у відділ радитися. Допомагаємо, десь підказуємо, куди краще не подаватися, аби не перекрити шлях участі в інших, більш вигідніших грантах, бо не все так просто. Допомагаємо розглянути конкретну пропозицію. Але це — коли є діалог. Бо є ситуації, коли бізнес подається, виграє, десь на рівні області чи Києва потрапляє у зведену відомість, але ми, базова громада, про це не знаємо.

Так, знаю, що в інших громадах підприємці виграють мільйонні гранти. Наприклад, той же USAID Агро — у них великі суми підтримки бізнесу. Проте й заявка дорого коштує — з великими нервами, бо й вимоги до отримувачів жорсткі, як і умови звітів. На жаль, не всі підприємці готові до подачі бухгалтерських чи податкових звітів.

— Увесь минулий рік держава активно рекламувала програми підтримки розвитку садівництва, ягідництва, будівництва теплиць. Хтось із громади ними скористався?

А. Р. У нас є лист Департаменту економрозвитку, згідно якого відділ щочетверга подає звіти про пропрацьовані суб’єкти бізнесу щодо участі у грантах. Хтось категорично відмовився, інші вивчають параметри, а хтось подався торік і виграв фінансування на 2024 рік. І Департамент, і Ощадбанк зацікавлені в тому, щоб видавати ці гранти, стати каталізатором позитивних економічних процесів. Держава проти «мертвих грошей», які лежать на рахунках — вони мають працювати. У громаді є переможці грантів у рамках програми «єРобота».

— Запитую, бо коли читаєш статистику по регіонах, де брали гранти на розвиток власної справи, то по Полтавщині цифри не дуже вражають. М’яко кажучи, наша область аж ніяк не в лідерах.

А. Р. Щодо Полтавщини навіть з Мінекономіки під час селектору дорікали, бо не дуже активно користуються можливостями фінансової підтримки бізнесу. Активно включилися Львівська, Київська. Полтавська не дуже жвава, але маємо те, що маємо. Не можна примусити людину подаватися на грант.

— Ще до повномасштабної війни ми говорили про велику мрію — крафтове виробництво локальних продуктів у Решетилівці. Як із цим?

А. Р. Нещодавно був у Харкові, куштував крафтовий сир якраз із Полтавщини. Він смачний, але трішки дорожчий за той, що виготовляють великі сирзаводи. Ми постійно говоримо й розповідаємо про те, що майбутнє за крафтовим виробництвом. І майбутнє в Україні якраз за малим та середнім бізнесом, за крафтовиками. Таке майбутнє і для тих, хто живе й працює у громаді: хтось коптить курей чи виготовляє ковбасу, інший варить сир чи джеми, дехто мед та продукти бджолярства виготовляє, ще хтось робить оригінальні меблі. Зараз міжнародні партнери, донори дають чималі кошти на промоцію, на міжнародну сертифікацію саме крафтовиків, допомагають вийти на внутрішній ринок чи потрапити на експорт. На це витрачають багато коштів, грантів. На жаль, наші земляки скористатися нагодою не хочуть.

— Раніше крафтовим виробникам було складно потрапити на полиці супермаркетів і продавати свою продукцію вони могли на нечастих ярмарках чи десь з-під полиці. Зараз у процес включається та ж обласна рада і ОВА, які минулого тижня зводили на одному майданчику крафтових виробників Полтавщини і представників торгівельних мереж.

А. Р. Проблемою для крафтовиків і локальних невеликих виробників були умови торгівельних мереж — 20% надбавки на товар, який потрапляє на полицю супермаркету. Це не конкурентна ціна для виробника. Бо гаманець диктує правило: купувати по тій самій ціні якийсь невідомий сік, чи, для прикладу, ту ж добре прорекламовану «Галіцію». Плюс обласної влади, що зібрали усіх разом — виробників і рітейл. Кінцева мета — щоб у супермаркетах продавалося місцеве. Якби там не було, насправді можна пожертвувати надприбутками й натомість підтримати місцевого виробника.

— Питання про плани на цей рік — дещо банальне, та все ж — які вони?

А. Р. Як уже говорив, у перших днях нового 2024 року ми вже подали першу грантову заявку. Зараз у роботі пара проєктів у царині освіти та культури. Як усе вдасться, обов’язково поінформуємо громаду, а поки не забігатимемо наперед. Є Стратегія розвитку громади до 2027 року, План заходів з її реалізації на 2023-2025 роки, місцеві програми, ними усіма й керуємося. Найближчим часом для зручності потенційних інвесторів та тих, хто хоче вкладати сили й кошти у власну громаду, на сайті міської ради з’явиться Інвестиційний паспорт Решетилівської міської територіальної громади. Його проєкт був розроблений ще у грудні 2023 року. Залишилося додати лише інвестиційні об’єкти — і викласти назагал на сайті міської ради.

Насправді ми дуже гнучкі й використовуємо будь-які можливості, які з’являються. А вони, як і грантові вікна, до слова, з’являються не за планом. І тут головне — оперативно такою нагодою скористатися. І, звісно ж, допомагатимемо Силам оборони, попри те, що у громади забрали військовий податок, а це 68 мільйонів гривень. Та не зважаючи на це, нинішнього року ми будемо й власні проблеми вирішувати й армії допомагати. Це — не просто бажання, це — наш обов’язок.

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA