Люда Медяник: як намазати життя медом і додати йому солодкого смаку

Про щось дуже привабливе й таке, що користується неабияким попитом, у народі кажуть «Медом помазано». У Полтаві свого часу й кафе було з такою назвою. Поттеромани обов’язково пригадають вам кондитерську «Медові руці» — місце паломництва всіх книжкових героїв-ласунів зі смачними чудернацькими магічними солодощами та десертами. Ну а нашій героїні Людмилі із Шамраївки з чудовим прізвищем Медяник сам Бог велів обрати долю кондитера, щоб підсолоджувати, якщо хочете — намазувати якщо не медом, то згущеним молоком це непросте життя, дарувати солодкі враження й повертати дорослих хоч на мить у дитинство, коли всі проблеми зникали з першим «кусьом» смачнезного тортика чи солодкого горішка.

Як кондитер переміг фінансиста

Свого першого кондитерського шедевра Люда спекла років у… 9. І був то не медовик, як ви могли подумати, а бісквіт. Зазвичай дівчатка пробують себе в якості кондитера з нескладними рецептами — варять карамельні цукерки чи печуть пісочне печиво, а Люда замахнулася на те, що й у дорослих господинь не завжди вдається. Та у її випадку перший млинець, тобто бісквіт, вийшов аж ніяк не нанівець. Торт вдався. Люда розповідає, що разом із подругою дитинства та молодшою сестрою Вікою вони часто проводили час саме за такими розвагами — шукали в Інтернеті рецепти і пекли солодощі, й бісквіти зокрема. Проте після школи наша героїня обрала аж ніяк не «солодку професію» — поїхала навчатися до Полтави на фінансиста. Тато мріяв, аби старша із трьох дітей, стала помічницею у власній сімейній справі. Жартував, мовляв, будемо розширюватися — потрібен фахівець із фінансів. Спеціальність і самій Люді подобалася, про що свідчить і диплом Полтавської державної аграрної академії, який отримала дівчина. Люда й зараз залюбки допомагає таткові із розрахунками та фінансовими звітами, проте любов до випічки, тістечок та тортиків таки взяла гору й хобі перетворилося на улюблену справу. Та й гріх не бути кондитером з таким прізвищем: після весілля Людмила Боберська стала Медяник. Наша героїня посміхається, що цей факт багато хто підмічає. Он і перша вчителька так і прокоментувала: «Так, Люда, я оце бачу, що ти й так торти робиш, а тепер ще й медом намазана, бо ж Медяник».

Де у Решетилівці можна скуштувати десерти Люди Медяник

Перші солодощі на замовлення Люда почала виготовляти, коли народився її первісток — синочок Богданчик. Проте то була лише проба пера, а ось вже масово почала пекти, коли малому виповнилося два рочки і з’явилося більше вільного часу. Після перших замовлень, коли тістечка та тортики від Люди Медяник розкуштували, — спрацювало так зване сарафанне радіо. Допоміг і Фейсбук, де кондитер запощувала інформацію про свою роботу з апетитними світлинами. Захоплення Люди підтримала й родина. І ось уже три роки вона пече землякам на замовлення смачнючі десерти. Починала зі звичних тортів із масляним кремом, а нині складно й перерахувати, що включає у себе карта десертів, що їх готує Люда. Тут і торти з мусовими начинками, і еклери, ескімо, трайфли, капкейки, брауні, панакоти, бенто-тортики, модні макаруни. І звісно ж старі-добрі смачні знайомці з дитинства — горішки зі згущеним молоком та трубочки з начинкою. Людині десерти у Решетилівці, до слова, можна скуштувати разом із кавою у кав’ярні «Кофан».

Для примхливих макарунів придбала нову конвекційну піч

З того першого бісквіту у дитинстві багато часу спливло. Проте незмінною лишається закономірність: перший млинець (читай — новий вид десерту) Люді вдається. Проблеми виникають вже за другим разом — може й не вийти. Та молода жінка не звикла відступати і полишати все на невдалій спробі. «Мама говорить: „Якби я оце робила і в мене не вийшов бісквіт чи крем, я б покинула“. Так, було таке, що не виходило і ледь не посеред ночі їхала в Решетилівку — докуповувала масло, вершки, згущене молоко, шоколад, бо крем розшарувався. Мені той торт вже в мінус пішов, але я повинна його завтра віддати. І все має бути красиво, так, як захотів клієнт», — розповідає кондитер.

На запитання, який десерт виявився для кондитерки найскладнішим, відповідає — макаруни. Десерт вишуканий, смачний, проте й дуже вибагливий та примхливий у приготуванні. «Готувати його дуже складно, якщо користуватися звичайною духовкою. Я в ній пробувала — перший раз вийшли, а вдруге вже ні», — ділиться власним досвідом Люда. Проте гору у двобої кондитера і макарунів взяла наполегливість. Аби освоїти десерт, Люда у січні пройшли майстер-клас у Полтаві. За порадою автора курсу придбала конвекційну піч спеціально для макарунів. Зауважує, що секрет вдалого десерту — ще й у дотриманні рецепту, коли інгредієнти важаться буквально до грама, ну і, звісно ж, якісні продукти. У цьому питанні наша героїня дуже принципова й перебірлива. Для своїх десертів вона обирає лише найкраще, якщо яйця — то домашні. Масло — «Екстра» 82% жирності, білоцерківське, згущене молоко — первомайське, із хлопчиком на етикетці, вершки — 33%. Згущене молоко для начинки трубочок та горішків варить сама, не купує вже готове, бо переконана, що зварене власноруч — значно смачніше. Віддає перевагу продуктам перевірених виробників, які добре себе зарекомендували.

З новими знаннями та ж історія, що й із продуктами — на них не економить. «Розвиток і підвищення кваліфікації — це дуже важливо, — зауважує Люда, коли запитую її про майстер-класи і чи потрібно їх відвідувати очно, коли в інтернеті стільки рецептів. –Урізноманітнювати свій асортимент потрібно. От перші тортики були переважно із масляним або сметанним кремом — це найпростіше. А зараз переважає популярний крем-чиз, додала мусових начинок, бо їх замовляють. На місці не можна стояти. І клієнти та друзі також підтримують та спонукають вдосконалюватися. Під час майстер-класів є такі нюанси, якими професійний кондитер ділиться лише зі своєю аудиторією. По-перше, сама перевірена на практиці рецептура. Плюс автор може поділитися контактами постачальників, у яких замовляє продукти, обладнання».

Найсмачніший медовик — у хрещеної, горішки і трубочки — мамині

Лік напеченої та перемазаної кремами смакоти у Людмили Медяник вже певно пішов на центнери, якщо не перейшов у тонни. Проте кондитер зізнається — переживає щоразу, ніби вперше, коли віддає замовлення клієнту. Бо хочеться, аби смакувало й сподобалося. Тому дуже радіє відгукам: прочитає хороші слова про свою роботу — й від серця відлягає й виростають крила, аби знову творити. До забаганок замовників кондитер готова. Їй навпаки подобається обговорювати до дрібниць замовлення, коли клієнт говорить не «довіряю тобі, зроби на власний смак чи розсуд», а розповідає, що йому подобається і що конкретно смакує. «Адже смаки бувають різні. І раптом не сподобається те, що я задумала», — пояснює наша героїня.

До слова, її улюблений десерт — це… медовик. Причому той, який готує її хрещена мама. «Вона до мене до 18 років щороку приїздила на день народження і обов’язково пекла медовик. Її теж, до речі, Люда звати. То її медовик ні з чим не зрівняється, я такий не зроблю. Ніби найпростіший — проте й найсмачніший. Ще люблю горішки й трубочки, які мама робила, — в дитинстві ми їх буквально розмітали. І панакота мені смакує», — розповідає молода жінка.

Найголовніші дегустатори і найпалкіші поціновувачі Людиного кулінарного мистецтва — її чоловіки. Жартує, що і син, і чоловік напевно що їли б солодощі й на сніданок, і на обід, і на вечерю. Проте, як це часто буває у родині кондитера, рідним доводиться переважно облизувати вінчики міксера і доїдати обрізки. Наймолодший із ласунів, до слова, не лише дегустує мамині шедеври, а й вже допомагає їй — і дуже серйозно до цього ставиться.

На початку пономасштабного вторгнення, коли у Шевченкому стояв блокпост, Люда разом із чоловіком щодня завозила туди хлопцям смачненьке, підгодовували бійців гарячими пиріжками. Потім ініціативу підтримали жителі навколишніх сіл, збирали продукти, так що годувати захисників домашніми смаколиками мали змогу, доки діяв блокпост. Нещодавно кондитерка влаштовувала лотерею — розігрувала сумочку ручної роботи та свій тортик, аби підтримати збір для нашого земляка Олександра Перістого. Таким чином рахунок на евакуаційне авто на фронт вдалося додатково поповнити на 6 тисяч гривень. Зараз родина Медяник, як і чимало їхніх земляків, донатить на підтримку ЗСУ, намагаються не пропускати жоден збір. «Намагаюся донатити щодня. Суми невеликі, але на кожен збір родиною перекидаємо кошти, бо не можемо пройти повз, — зауважує Люда. — Бо перемогти ворога ми можемо лише разом, а разом ми дуже велика сила — самі не уявляємо настільки».

Настя ТОПОЛЯ, Решетилівщина.UA