Олексій Кузьменко: педагог, літератор, журналіст, критик
Сьогоднішня наша розповідь про людину незвичайної долі, шановану у рідному селі Кукобівка і у всьому Решетилівському районі. Мова піде про журналіста, літератора, педагога Олексія Кузьменка.
Він народився 6 квітня 1924 року у селі Кукобівка Решетилівського району. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Здобувши професію педагога-філолога у Полтавському педінституті, він учителював і мешкав у багатьох куточках Полтавщини, але його зв’язки з Решетилівщиною ніколи не переривалися. Найбільше вони живилися через районну газету, де Олексій Дмитрович виступав як талановитий публіцист, умілий оповідач людських доль, компетентний рецензент книг письменників-земляків, тонкий знавець проблем сімейного життя та виховання дітей, краєзнавець, дослідник нашого родоводу, автор власних літературних проб.
Журналістика стала другим покликанням Олексія Кузьменка. Він багато друкувався у пресі та виступав на радіо.
Високий професіоналізм, літературна довершеність написаного завжди виділяли його серед дописувачів-робсількорів. Він проявляв активність у творчих зустрічах серед позаштатних кореспондентів, зацікавлено виступав на них, сприяв роботі літературної студії «Говтва» при редакції районної газети, багато спілкувався з газетярами та численними земляками.
«З друкованим словом, з газетою, — читаємо в автобіографії земляка, — я не розлучаюся з того часу, як навчився читати… В шкільні роки мріяв про навчання в інституті журналістики, війна порушила намір… Але де б потім не був — навчався в педагогічному інституті, або вчителював — ніколи не розлучався з пресою».
Статті Олексія Кузьменка друкувала наша районна газети, обласні видання «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини», республіканські та всесоюзні періодичні видання — журнали «Україна», «Хлібороб України», газети «Сільські вісті», «Літературна Україна», «Робітнича газета».
Дописувати до газети Олексій Дмитрович почав із шкільних літ. Ще 5 березня 1941 року учень 10 класу Демидівської десятирічки О. Кузьменко в замітці «По новому стали працювати» пише про трудові будні своїх односельчан, підготовку колгоспників до весняних робіт у полі.
У одній з наступних газет в статті «Щаслива мати щасливих дітей» юний сількор розповідає про передову трудівницю, матір дев’яти дітей Г.М. Ноженко.
1941 рік — у «Колгопнику» за 27 липня поруч з повідомленнями Радянського Совінформбюро — замітка 17-річного Олексія Кузьменка про те, що в тяжкий час не припиняється робота колгоспу імені Карла Лібкнехта Кукобівської сільради. Всі, хто може, прагнуть своєчасно зберегти вирощений врожай. З друкованим словом не розлучався навіть в армії, куди був мобілізований у 1943 році. Публікувався у дивізійній, армійській, окружній газетах. А по війні знову одна за одною з’являються його замітки в решетилівській районній газеті. Певний час (після закінчення десятирічки) Олексій працював у «Колгоспнику» коректором і літпрацівником. Мав потяг до журналістської роботи. Однак по війні на штатній газетярській ниви потрудитися не довелося. Зате позаштатна участь у створенні газети завжди йшла поруч із основною професією. «Пишу я про те, що мене оточує, — говорив Олексій Дмитрович. — Найчастіше про школу, колег і про село, сільських людей. Намагаюсь знайомити земляків з новими книгами письменників. Звертаюсь до оповідань, етюдів, гуморесок. Взагалі люблю художнє слово».
Матеріали Олексія Кузьменка завжди відзначалися глибиною змісту, художньою досконалістю, свіжістю думок та актуальністю: сповнені теплоти етюди про рідне село, з особливою любов’ю пише про дорогий образ матері. Дбайливо і цілеспрямовано О. Кузьменко долучав читачів до творчих доробків письменників-земляків, новинок літературної полиці. Підвладний йому був і тонкий, дотепний гумор.
Добрий знавець літератури, художнього слова, О.Д. Кузьменко з успіхом очолював літературну студію «Говтва» при редакції райгазети «Червоний Жовтень», з 1991 року «Решетилівський вісник». Його виступи перед літстудійцями — це завжди була добра мандрівка у світ письменників та образного літературного слова.
Великих висот Олексій Кузьменко досяг і на педагогічній ниві — був удостоєний звання заслуженого вчителя УРСР та «відмінника народної освіти». Також Олексій Кузьменко був нагороджений орденами: «Вітчизняної війни II ступеню», «Знаком Пошани» та багатьма медалями.
19 жовтня 1995 року Олексія Дмитровича Кузьменка не стало.
Юрій Кісіль