Єпископ УАПЦ Григорій Стороженко
Сьогодні ми розповімо вам про нашого земляка Григорія Дем’яновича Стороженка — громадського та церковного діяча, професора, який стояв біля витоків української автокефальної церкви і загинув через свої переконання в застінках катівень НКВС.
Григорій Стороженко народився у 1881 році (точна дата невідома) у селянській родині в містечку Решетилівка Полтавської губернії. Здібний юнак здобув вищу економічну освіту у Київському університеті святого Володимира. До 1917 року працював вчителем та статистом в полтавській земській Управі, а потім економістом статистичного планування у місті Києві.
Після революційних подій та утвердження влади Центральної Ради з 25 квітня 1918 року завідував відділом митного нагляду і статистики Міністерства торгівлі і промисловості Української Народної Республіки (УНР). За Директорії УНР він вже — начальник відділу торгового представництва за кордоном і міжнародного економічного зближення та начальник департаменту торгівлі та промисловості. Із листопада 1918 року йому доручають обов’язки директора департаменту Міністерства народного господарства.
Невдовзі починається новий етап в житті Григорія Стороженка. У жовтні 1921 року на Першому Всеукраїнському православному соборі в Києві він був висвячений на пресвітера (ієрея) УАПЦ, а 27 листопада того ж року у Софіївському Соборі хіротонізований на єпископа Київського УАПЦ.
У 1921–1925 роках він — духовний керівник Київської церковної округи УАПЦ. 15 жовтня 1922 року за участь у похоронах композитора К. Стеценка його заарештовують співробітники НКВС. Офіційне формулювання — «за контрреволюційну діяльність». Згодом його відпустили, проте на свободі Григорій Стороженко знаходиться недовго. 24 жовтня 1924 року — новий арешт. Причина — за розсилання листів з відозвами до українського духівництва рятувати Православну Церкву та заклики викладати християнську етику молоді і дітям в школах, що йшло в розріз з більшовицькими принципами. Стороженко не здається і організовує православне Сестринство в церкві для плекання морального достоїнства та підтримки сімейних цінностей в українському суспільстві.
Вже наступного 1925 року Григорій Стороженко під тиском комуністичного режиму відійшов від служіння в церкві. Вступив на світську (державну) службу на посаду головного бухгалтера в «Бумтресті», завідував плановим відділом «РайСанконтори» Ленінського району (тепер «Старокиївський район) у м. Києві в якості економіста-плановика. Спецслужби (НКВС) тримають його під «оперативним стеженням», сприяють звільненню з роботи за причетність до УАПЦ. Мешкає Григорій Стороженко на вулиці Рейтарська, 29 кв.1, у селі Баришівка набув присадибну земельну ділянку — «дачу», щоб прогодуватися.
Репресивні органи ніяк не можуть заспокоїтися і змушують зректися сану єпископа УАПЦ. Тоді ж державою він був позбавлений цивільного права брати участь у виборах.
Третій раз Григорія Стороженка заарештовують 4 грудня 1937 року (утримувався в Київській в’язниці «Лук’янівка» до 15 грудня) з офіційним звинуваченням у причетності до «української контрреволюційної фашистської організації церковників, яка ставила собі за мету побудову незалежної української держави з буржуазно-капіталістичним устроєм». Під таким звинуваченням через тяжкі тортури його примусили особисто підписатися на документах слідчої справи (аркуші допитів забризкані кров’ю), де є фраза «у зв’язку з моїми націоналістичними переконаннями українця…». Йому «шили» справу по статті «антирадянська агітація». Всі його відповіді «юристами» спотворювалися, слідчі перекручували слова і факти для підганяння «під статтю» за сфабрикованим звинуваченням НКВС. Зі Стороженка «вибили зізнання» в тому, що він у 1921 році фактом прийняття священства «вступив у націоналістичну організацію церковників», і є «учасником націоналістичної контрреволюційної організації церковників» у Києві.
«Особлива трійка» НКВС Київської області від 22 грудня 1937 року винесла секретний вирок без суду і адвоката, без дотримання процесуальних норм вбити священника УАПЦ Григорія Стороженка, а вже 28 грудня того ж року він був розстріляний. На момент репресій був одружений, мав дитину.
16 січня 1989 року Григорій Дем’янович Стороженко був реабілітований на підставі статті №1 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про додаткові заходи по відновленню справедливості у відношенні до жертв репресій, що мали місце в період 1930–1940 рр. і на початку 1950-х рр.» як жертва політичних репресій» (посмертно).
Юрій Кісіль