Шевченківський лауреат із Решетилівки
Решетилівщина багата на таланти у літературній сфері. Багато уродженців нашого району стали письменниками. Серед них вирізняється самобутнім талантом, вагомими творчими здобутками і своєрідним стилем письма Олексій Максимович Дмитренко.
Олексій Дмитренко народився 30 березня 1940 року в простій селянській родині в мальовничому куточку Решетилівки по вулиці Фрунзе, нині Полтавська. Середню школу №1 закінчив (1958 р.) із срібною медаллю. Працював на будівництві доріг, штампувальником на Прилуцькій взуттєвій фабриці, певний проміжок часу у нашій районній газеті.
Початок його самобутньої літературної діяльності припадає на студентські роки, коли він навчався на факультеті журналістики Київського держуніверситету (1966 р.). Вже студентом п’ятого курсу, після творчої практики отримав посаду завідувача публіцистики і нарисів в газеті «Літературна Україна». Він — автор віршів, нарисів, оповідань, повістей і романів. Він створив особливий український літературний жанр — художню документалістику, в основі якої лежать достовірні життєві факти, що підтверджуються документами.
Тематика його творів різноманітна — це екологічні і національно-культурні проблеми сучасності, воєнна тематика і багато інших.
У 1970 році вийшла перша книжка «Бо ти на землі — людина». За нею побачили світ збірки «Весло» (1973), «Листок подорожника» (1975), «Без цього — не жити» (1976). У 1976 році вийшла із друку художньо-документальна повість «Пам’ять долини смерті», яка потім перевидавалася в 1978 і 1990 роках. Й нарешті до 50-річчя перемоги у Другій світовій з’явився роман-пошук «Долина смерті». Це непоступлива, пекельна правда про ціну здобутої перемоги. Далі були «Огонь твой будет всегда» (у співавторстві, 1978), «Чистые плесы» (1978), «Увіходимо в полум’я» (1979).
На початку 1980-х Олексій Дмитренко у співавторстві з Миколою Шудрею розпочинає дослідження глибин Шевченкового родоводу. Повість-пошук «Верховіть черещатого дуба», що вийшла з друку 1983 р., була своєрідним відкриттям. Дослідники понауковому сміливо відтворили правдивий життєпис нашого Кобзаря. Повість автори ілюстрували унікальними фотографіями, які свого часу відзняв внучатий племінник поета Григорій Шевченко (1868–1941 рр.)
В 1985 році Дмитренко побував за перевалами Гіндукуша, де на власні очі побачив війну в Афганістані. В документальній повісті «Аист» (російською мовою) український письменник розповідає про долю Олександра Стовби — воїна і поета. Художній сюжет повісті доволі простий і сповнений трагічного драматизму: лейтенант Стовба і четверо його солдат, Михайло Литвинов, Володимир Валишев, Олексій Ільїн та В’ячеслав Богомолов ціною своїх життів врятували бойових товаришів… Ця книжка у 1987 році принесла автору звання лауреата Державної премії імені Т.Г. Шевченка.
А були ще «Політ без приземлення»(1986), «Хвіст ящірки», «Земля небесна або дух у самому собі», «Хижа кров» та інші. Олексій Дмитренко є автором двох сценаріїв документальних фільмів «Василь Симоненко» (1970) та «Аист»(1985).
Тривалий час очолював редакцію «Романи і повісті», займав посаду головного редактора військового видавництва «Вісті», працював в англомовному журналі «Юкрейн», газеті «Демократична Україна».
Рішенням 17-ї сесії Решетилівської районної ради 5-го скликання від 23 жовтня 2008 року письменнику присвоєно звання «Почесний громадянин Решетилівського району».
8 листопада 2009 року після тяжкої довготривалої хвороби Олексій Дмитренко помирає, похований у Києві на Північному цвинтарі.
П’ята сесія 6-го скликання Решетилівської районної ради прийняла рішення заснувати літературномистецьку премію імені Олексія Дмитренка. З ініціативою виступили місцеві краєзнавці Валерій та Ігор Козюри. Вона присуджується щорічно до дня народження Олексія Максимовича Дмитренка 30 березня і урочисто вручається на традиційному святі народного мистецтва «Решетилівська весна». Першим лауреатом премії став О. Довгий-Степовий за трилогію «Далеке відлуння».
Юрій Кісіль