Талановита особистість Олександр Бабенко

Дивовижний світ решетилівського килимарства нині не можна уявити без Олександра Бабенка, заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва та Національної спілки художників України, кавалера ордена «За заслуги» III ступеня, лауреата Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, обласних премій імені Панаса Мирного та імені Паїсія Величковського, провідного художника Всеукраїнського центру вишивки та килимарства.

Варто зазначити, що елемент «Традиції рослинного килимарства м. Решетилівка» (автор проєкту Олександр Бабенко) внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Олександр Олексійович Бабенко — учасник міських, обласних, всесоюзних, всеукраїнських, зарубіжних та міжнародних виставок, зокрема в Німеччині, Греції, Польщі, Норвегії, Хорватії, Франції, Монголії. Відбулося кілька персональних виставок митця. Його твори зберігаються в музеях Полтавщини, України, приватних колекціях Німеччини, Франції, США, Італії, Греції, а килими «Квітуча земля» та «Урочистий» прикрашають Адміністрацію Президента України.

Роботи Олександра Бабенка публікувались у численних газетах, журналах, підручниках, книгах, альбомах, енциклопедичних виданнях та періодиці. У книзі «Славні люди Решетилівщини» талановитий журналіст Олексій Довгий написав про героя моєї розповіді так: «Широкий діапазон таланту художника розкрився під час створення серії килимів для Центру культури і бізнесу в Афінах та Посольства України в Греції, які мали не тільки художньо-естетичне, а й культурно-просвітницьке значення. Мистецький доробок Олександра Олексійовича Бабенка є гідним внеском в Українську культуру».

Олександр Бабенко народився 2 квітня 1959 року в Решетилівці. Йому самою долею було велено присвятити себе мистецтву, адже він зростав у сім’ї, де особливо шанувалося килимарство та вишивка. У дивовижний світ килимарського ремесла ввела Олександра матуся Надія Несторівна, художниця декоративного мистецтва у галузі художнього ткацтва, заслужена майстриня народної творчості, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка, членкиня спілки майстрів народного мистецтва, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня. І сьогодні, дивлячись на роботи Олександра Бабенка, впевнено можемо стверджувати, що він є наслідувачем маминого стилю.

Душа Олександра з дитинства горнулася до прекрасного. Він любив спостерігати як ненька малює ескізи майбутніх килимів чи рушників, як створює шаблони, а потім власноруч тче свої дивотвори. Коли став старшим допомагав татові готувати пряжу та снувати основу на верстаті. Але найбільшим щастям було сидіти поряд з мамою і виконувати нескладні фрагменти майбутнього килима.

Батьки це помічали і розвивали у синові творчі здібності. Також віддали його навчатися у музичну школу. Він опанував гру на гітарі, фортепіано. Любов до пісні і чудовий голос привели юнака у Решетилівський вокально-інструментальний ансамбль, де він був солістом. Тоді у глибині душі промайнуло бажання стати музикантом чи співаком, але воно випурхнуло, як пташеня з гнізда, і полетіло геть. А ось любов до килимарства все більше й більше манила за собою.

У сім’ї Бабенків часто гостювали видатні українські художники-килимарі, відомі мистецтвознавці, та інші видатні особистості. Він із задоволенням поринав у творчу атмосферу спілкування з ними. Варто зазначити, Олександр Олексійович підтримує зв’язки із декотрими з них. Наприклад, нині його пов’язують ряд проектів з народним художником України, академіком, художником-килимарем Володимиром Михайловичем Прядкою, який співпрацює з нашим ВЦВК.

Отримавши атестат про середню освіту Олександр Бабенко вступив до Харківського художньо-промислового інституту (нині Харківська академія дизайну і мистецтв), який закінчив з відзнакою і був направлений, як молодий спеціаліст, працювати художником Полтавського виробничо-рекламного комбінату (виробничо-художній), де активно втілював свої творчі задуми. «Але художник не відходив від обраного шляху ревалоризації українських традицій, які ним трактувалися в контексті решетилівського килимарства, якому згодом присвятив усю свою трудову біографію». Варто зазначити, що Олександр Бабенко створив не одну сотню килимів, він також автор акварелей, монотипій, олійного живопису.

Олександру Олексійовичу завдячує чимало випускників кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, де він потім працював. Йому присвоєно вчене звання доцента.

Але де б він не працював, чим би він не займався, в його думках жило килимарство. Нині, працюючи у Всеукраїнському центрі вишивки та килимарства, цим займається з особливими енергією і натхненням. Уже втілено в матеріалі ряд його творчих задумів.

Дивишся на килими Олександра Бабенка і тепліє на серці, виникає відчуття повноти життя. Це, певно неспроста, бо створені людиною щасливою. У Олександра Бабенка чудова сім’я — кохана дружина Ольга, яка у свій час закінчила Львівське училище прикладного мистецтва, турботливі донька Оксана і син Микола, які додають йому натхнення. А ще, безперечно, палка любов до мами і вдячність, яка додає йому снаги. Мабуть, дивиться з Небес на сина Надія Несторівна і радується його таланту, визнанню і молиться за його світлу долю, за його здоров’я, як молилася ще за життя. Пам’ятаю, як в одному із своїх листів до мене турботливо писала за свого Сашка, скільки було вкладено у ті слова материнської любові і ніжності.

Олександр Бабенко — справжній син свого краю, його душа завжди горнулася і горнеться до Решетилівки, де його щиро люблять і поважають за добру, чуйну і відкриту душу, людяність і небайдужість, справедливість і порядність, невгасиму енергію і прагнення бути корисним та велику любов до України.

Людмила Дядченко