Чистий четвер: традиції та прикмети наших пращурів

Чистий четвер — це день, з якого починаються головні події останнього тижня перед Великоднем.

У цей день відбулася Тайна вечеря Ісуса з його учнями і зрада Юди Іскаріота. Цей день у християн скорботний та сумний, бо на богослужінні увечері вони молитовно згадують події, пов’язані з розіп’яттям Ісуса на хресті та його смертю.

Проте крім релігійної складової, є в цього дня й суто народні традиції. Про них і розповімо.

Якщо перші три дні тижня були у наших предків сповнені клопотів по господарству, то від четверга вже починалися турботи про ритуальну складову свята. До полудня четверга мала бути закінчена вся важка робота і в будинку, і надворі.

Купаються всі

Особливі цілющі властивості приписували у цей день воді. Вважалося, що вода у цей день може відмити і заворожити недугу, бо «ворон несе воронят до води скупати», а ці птахи живуть по сто літ. Люди ще до світанку йшли до водойм, щоб вмитися. Особливо помічною вода в Чистий четвер вважалася для тих, хто мав шкірні недуги та хвороби очей.

Дітей та немовлят купали вдома, адже за народними повір’ями в цей день навіть в криниці вода була цілющою.

Молоді дівчата у Чистий четвер могли подбати про своє заміжжя. Існували спеціальні обряди на чистий четвер.

«Дівчата збиралися і ходили в місце, де зустрічалися три потоки. І якраз в тій проточній води вони вмивалися, або навіть вскакували у воду, щоб бути гарними, мати успіх у хлопців і швидко вийти заміж. Моя колега Леся Горошко записала такий ритуал, коли брали свою прядку волосся і кидали у воду і промовляли: «бери водице, русу косу, а мені дай дівочу красу. Дай красу зірниці, щоб борзо була молодиці», — розповідає етнологиня Анастасія Клименко.

Загалом у цей день всі мали бути помитими, одягнути свіжу одіж і вже чистими йти до церкви.

Цього дня пекли паски

Професор Степан Килимник у своїй праці згадує, що в Чистий четвер остаточно завершували писання писанок і починали випікати паски. По-іншому цей ритуальний хліб ще називався «баби». Традиції його випікання відрізнялися в різних регіонах. Наприклад, на Чернігівщині у четвер пекли жовті баби (святкову пишну здобу), у п’ятницю — білі (теж здобні, але з меншою кількістю жовтків та прянощів, в пам’ять про покійників), у суботу — чорні паски (житні паляниці).

Більш поширена традиція випікати лише одні бабки — жовті, в які за спогадами могли додавати додавали від 60 до 120 жовтків, багато цукру, масло, лили ром. «Вибивали» (місили) баби 1-2 години, щоб аж піт з чола капав.

Традиційно існувало розділення бабки і паска — бабка була здобна, а паска — пісна.

Розпочинати замішування паски треба було чистим, одягнутим у нове, з молитвою і світлими помислами. Господиня спроваджувала усіх з хати, замикала двері, щоб не було протягів, а малим дітям наказувала сидіти дуже тихо.

Під час замішування тіста могли додавати свячену воду. Вже готову паску хрестили, як і саму піч перед саджанням туди хліба.

Піч на випікання паски розпалювали торішньою свяченою вербою та полінами, які відкладав господар кожного четверга великого посту.

Існує чимало магічних дій, пов’язаних саме з процесом випікання сакрального хліба. На Житомирщині жінки казали: «тікай, сатана, з хати, я буду паску саджати». Поки пеклася паска жінці не можна було сідати на лаву, бо казали, може паска сісти. Був ще гарний звичай, що після того, як жінка вже вимісила, виробила паску, поставила в піч, то змивала руки від тіста водою і тоді гладила своїх дітей по обличчю і казала — будь такий величний, як ця паска. Або рости такий великий, як паска велика.

Якщо паска, не дай Бог, тріснула, запалася або не спеклася — це була дуже погана ознака. У такому випадку в господині ще була субота, аби спробувати спекти паску ще раз, і щоб вона таки вдалася.

Страсна свічка

Свічка, з якою стояли на четверговій службі, називалася «страсною», подекуди як і стрітенська «громницею». Її слід було запалювати під час грози чи бурі та в інших складних чи небезпечних життєвих ситуаціях. Громницю запалювали, якщо людина тяжко помирала — аби свічка полегшила відхід; клали її й у домовину покійнику, щоб освітила йому шлях.

На Слобожанщині існував звичай робити громницю таких великих розмірів, щоб вона дуже довго світила. Її брали в церкву 12 років підряд на службу на Чистий четвер. Люди вірили, що тоді ця свічка матите дуже сильні магічні здібності, захищатиме від відьом і від усього лихого.

Ще одне вірування, пов’язане зі страсною свічкою, стосується пошуків домовика. Господар ставив хрестик на дверях і ліз зі свічкою на горище. На Поліссі і Волині вважали, що в цей день можуть зустріти домовика, і що він являється в образі кота. Тож якщо на горищі знаходили котика — вірили, що це хатній домовичок. Придивлялися до окрасу горішнього котика — чи він білий, руденький, сірий чи чорний. Такої масті й треба було тримати худобу, тоді домовик її буде любити і доглядати. Вважалося, що тоді тварини будуть здорові, корова даватиме багато молока, коні будуть витривалі.

До речі, саме в Чистий четвер за народними віруваннями активізувалися відьми. Від Чистого четверга і до Великодня люди уважно спостерігали за худобою, щоб їй не нашкодила відьма. В господі мали бути борони з деревини осики. Хазяїн вночі ховався за тими боронами, і вважалося, міг побачити, як відьма прийде корову доїти.

Якщо по четвергах Великого посту відкладати по полінцю, а на Чистий четвер запалити ними піч, відьма прийде до хати вогню просити.

Відьму можна було виявити і просто на Страсному богослужінні. Треба було за Великий піст виготовити ослінчик, взяти його з собою на службу і стати на нього. Тоді у всіх відьом над головою ця людина мала побачити явлені відерця для видоювання молока.

Ще один давній звичай на Страсний тиждень — страсна вечеря. Люди приходили зі служби і пізно ввечері накривали на стіл, подібно, як це робили на Багатий вечір. Степан Килимник пише, що у цей день на столі зазвичай була кутя з медом і маком, узвар, вареники з сушеними сливами чи вишнями, капусняк, риба, тощо.

Піст у Страсний тиждень люди намагалися дотримувати особливо ревно, а старенькі бабусі та жінки, в яких померли діти, від страсної вечері і до Великодня намагалися зовсім утримуватися від їжі.

Олександр СТЕПАНЕНКО, Решетилівщина.UA